У Полтаві оприлюднили нові свідчення про Голодомор
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Лист селянина з Полтавщини Василя Федоровича до брата Івана Федоровича про смертність на селі, написаний 23 травня 1933 року оприлюднили у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.
Пік смертності в Україні від голоду припав на весну-літо 1933 року. На Полтавщині найбільш голодувало населення Глобинського, Кременчуцького, Кобеляцького, Новосанжарського, Полтавського, Решетилівського і Чутівського районів.
Про це повідомляє краєзнавчий музей.
За даними дослідників, у Новосанжарському районі із 25 сільських Рад голод охопив 18. Селяни більш як двох тисяч господарств через виснаження не могли вийти на роботу до колгоспу. Протягом весни 1933 року в районі було зареєстровано близько трьох тисяч смертей.
У селі Ламане Решетилівського району за далеко неповними даними від голоду померло 557 селян, у Мануйлівці Козельщинського району – 500, у Максимівці Кременчуцького району – не менше 400.
У селі Яреськи, де Олександр Довженко знімав свій знаменитий фільм «Земля», у 1932-1933 роках населення зменшилося з 1500 до 700 осіб.
Щоб вгамувати голод, люди їли бур’яни, кропиву, кору і листя дерев, цвіт акації, бруньки, жаб, слимаків тощо. На вулицях Полтави на початку літа 1933 року щоденно прибирали до 130 трупів. На залізничних станціях і роз’їздах полтавські хлібороби, які раніше годували Європу, просили шматка хліба і тут же помирали, підтяті голодом.
Голодомор 1933 року – один з найбільших злочинів сталінського режиму проти українського народу, його геноцид. Свідченням цього є лист невідомого полтавського селянина, що зберігається у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
«Слава богу живі. До которого часу, один бог знає, тому що трудно з харчами, хліба немає. Новини у нас такі – уже померло 40 душ народу…», – написав Василь Федорович у листі.
Фото: Полтавський краєзнавчий музей
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
